Якщо у клієнта виникає гостра потреба у позичанні великої суми грошей, то він може звернутися в будь-яку фінансову установу (банк, микрокредитную організацію, ломбард) з проханням надати кредит на підставі заставного майна, яке він використовує у якості гарантії свого довгострокового зобов’язання. Фінансова установа зажадає від вас документ, який засвідчує, що ви є власником даного майна і можете вільно ним розпоряджатися. Отже, для початку варто розібратися з поняттям заставне майно, що це, як ним користуватися і в чому його переваги?
Що значить заставне майно?
Заставне майно — це актив, що належить позичальникові і який він готовий передати будь-яким фінансовим організаціям, що надали йому позичковий кредит. Для банків, ломбардів в МФО заставне майно — це гарантія повернення коштів, яка повністю покриває усі витрати, пов’язані з наданням фінансових послуг, а також приватизації власності. Для позичальника — це гарантія отримання кредиту, так як банк повністю застрахований і може видати велику суму без складних процедур перевірки. Застава потрібно тільки в тому випадку, якщо позичальникові потрібна велика сума. Якщо ж ціна питання в 15 000 грн., то можна звернутися в перше МФО, надати їм паспортні дані і протягом години мати на руках цю суму готівкою. Ніякої довідки про доходи або поручительство надавати не потрібно.
Заставне майно може бути рухомим і нерухомим і при цьому оцінюватися в різні суми. Найбільшу цінність мають квартири, автомобілі, приватні будинки, земельні ділянки, предмети антикваріату, цінні папери, активи підприємства або засоби в процесі переробки. Також можна закладати незначні менш цінні предмети: телефон, побутову техніку, перфоратор і багато іншого. Перед укладенням договору проводиться оціночна вартість заставного майна.
Що буде, якщо вирішиш продати заставне майно?
У випадку, коли позичальник розуміє, що не зможе виплатити кредит, то у нього виникає бажання продати майно «з молотка». Банки зовсім не ставлять перед собою мету вилучити всіма шляхами майно позичальника і продати його, заробити для себе грошей і залишити клієнта ні з чим. Ті фінансові організації, які цінують свою репутацію, насамперед хочуть врегулювати взаємовідносини з клієнтом і вирішити питання на взаємовигідних умовах. У зв’язку з цим, ще більше клієнтів стали брати позикові кредити, не боячись втратити власне майно. Заставні майна можна продати не тільки банку, але і позичальнику, і це має вигоду для обох сторін.
Вигода для позичальника в більшій сумі грошей, які він зможе отримати від продажу майна. Оскільки особа, яка продає, встановлює на «товар» свою ціну. Вартість майна може бути вище приблизно на 15%. Єдине, до чого треба бути готовим — це до часу, адже продаж може відбутися не відразу, а затягнутися на час. Ще однією суттєвою вигодою для позичальника буде постійний контроль і регулювання банком усього процесу продажу. Крім цього, якщо у позичальника буде не вистачати певної суми, банк може дати її борг, але вже за іншим кредитним договором, порівнянному з іпотечним.
Продаж здійснюється за наступним сценарієм: покупець заходить в оголошення, яке розміщено на офіційному сайті банківської установи, або на іншому ресурсі. Зв’язується з продавцем за контактним номером телефону, у разі задоволення станом і ціною, складає договір купівлі-продажу і передає обумовлену суму грошей банку, якщо той є продавцем. Банк забирає свою частку, яка покриває тіло кредиту і процентну ставку, а також всі витрати, пов’язані з продажем майна. Решту суми віддає позичальнику.
Варто купувати заставне майно?
На практиці існує два способи продажу заставного майна: добровільна продаж, що здійснюється за згодою власника або з його ініціативи і примусовий продаж, коли банк конфіскує нерухомість.
Добровільна продаж — це найкращий спосіб вирішення непростої ситуації, коли позичальник розуміє, що не зможе виплатити суму по кредиту і не збирати відсотки, а вирішує відразу погасити тіло кредиту. При такому вигляді угоди виграють обидві сторони, адже у позичальника можуть залишитися грошові кошти з продажу, а також зводяться до мінімуму спірні ситуації, коли договір купівлі-продажу можуть визнати недійсним. Для банку теж є своя вигода — установа закриває кредитний договір і забирає свої гроші, які може пустити в обіг.
Єдиним мінусом цієї угоди є ціна. На такий продаж не можна «наварити» і продається нерухомість за ринковою ціною. Причому банком повністю контролюється правомірність угоди.
У випадку з примусовою продажем ціна за нерухомість сильно падає, так як зазвичай таку операцію здійснюють на аукціонах, починаючи з мізерною стартової ціни. Як правило, вартість нерухомості на аукціонах нижче на 25-40% — а це значний збиток, як для банку, так і для позичальника. Ризики з примусового продажу значно вище, так як не ведеться повний контроль за майном і можуть несподівано з’явитися люди, які мають такі ж права на майно, як і позичальник. Тоді продаж затягується і справа може дійти до судового розгляду. Іншим варіантом негативного розвитку подій може стати звернення до суду самого позичальника про визнання договору недійсним.
Як відбувається оцінка заставного майна?
Заставне майно оцінюється наступним чином: чим вище його ліквідність, тим вище буде вказана ціна. Найбільш ліквідними засобами вважаються:
- земельні ділянки;
- квартири;
- будинки;
- бізнес будівлі тощо.
Разом з тим, активами можуть стати антиквариаты, які в перспективі можуть значно збільшити свою ринкову ціну. Якщо ж товар не ліквідний, наприклад, автомобіль (його вартість з часом буде тільки знижуватися), додаткова оцінна вартість не потрібно. При заставному кредиті вартість застави так і називається заставною вартістю.
Заставна вартість майна — це вартість майна, яка розраховується зниженням ринкової вартості на банківський дисконт. Під банківським дисконтом розуміється сума витрат, які понесе банк у результаті кредитування, а також сума коштів за надання фінансових послуг.
Для того щоб могла виробитися оцінка майна експертом, буде потрібно надати певний пакет документів:
- технічний паспорт на ділянку землі чи приміщення;
- ліцензія, паспорт і код ЄДР кредитора, якщо замовляє послугу банк;
- паспорт та ІПН, якщо замовляє послугу позичальник;
- регіональний акт про передачу земельної ділянки, в разі оцінки паю;
Мета оцінювача, який проводить дану експертизу — визначити ринкову ціну, спираючись на яку банк зможе встановити максимальний поріг надання коштів позичальнику. Оцінювач визначає не тільки ринкову вартість конкретного об’єкта, але і враховувати зміну її вартості, у залежність від рівня ліквідності. Від ліквідності залежить, наскільки оперативно можна буде продати майно, щоб отримати максимальну суму грошових коштів.
Як відбувається продаж оціночного майна?
Продаж оціночного майна — це його реалізація стороннім особам за ринковою вартістю. Продати майно можна кількома шляхами:
- Здійснити звичайну продаж, розміщуючи оголошення про продаж і встановлюючи свою вартість відносно ринкової.
- Продаж з торгів за рішенням суду.
- Продаж на відкритих аукціонах.
найвигідніший спосіб — здійснити звичайну продаж. Даний метод може затягнутися в часі, однак, на виході можна отримати хорошу сум грошей, яка задовольнить банк, а частина її залишку перейде позичальнику. Прилюдні торги відкриті аукціони пропонують дуже низьку вартість, але, якщо потрібно терміново продати майно, використовують такий метод. Суб’єктами продажу виступає банк і учасник аукціону. Щоб стати учасником, достатньо просто зареєструватися перед початком аукціону. При укладенні договору вказується предмет застави та його оцінна вартість, а також розмір і строк виконання зобов’язання з кредитування.